Заснований 1692 року великим коронним гетьманом Феліксом Казимиром Потоцьким (похований 15 травня 1702 в Кристинополі в костелі бернардинів, який сам фундував в 1695; перевіз сюди з Риму мощі св. Климента). Він назвав місто на честь своєї дружини Кристини Любомирської.
Його син, белзький староста Юзеф (Йосип) Потоцький був похований там само у 1723. Внук його — воєвода руський Францішек Салезій Потоцький (1700—1772) побудував палац і заснував (1768) монастир Василіян (барокова церква св. Юра (побудовані у 1771–1776); до 1946 — відпустове місце УГКЦ з чудотворною іконою Матері Божої). Францішек Потоцький тримав в Кристинополі постійний козацький полк (300 осіб.).
В 1760-х роках в кристинопільському палаці Потоцьких побував Джакомо Казанова.
Син Францішка Салезія Потоцького, Станіслав Щесний Потоцький, після трагедії з Ґертрудою Коморовською, переніс родинну «столицю» Потоцьких з Кристинополя до Тульчина (1774).
Після першого поділу Речі Посполитої (1772) Кристинопіль разом з усією Галичиною відійшов до володінь Габсбурґів.
Відомо, що до середини XIX століття місто мало чотирьох власників (господарів).
Після заняття військами ІІ Речі Посполитої (1919) містечко Кристинополь належало до Польщі, було центром ґміни Сокальського повіту.
15 лютого 1951 містечко передано СРСР на підставі радянсько-польської міжурядової угоди. Взамін Польща отримала 3 червня 1951 року Устрики Долішні (пол. Ustrzyki Dolne) з районом (пол. Bieszczady).
Основою, на якій почав розвиватися радянський Червоноград, стали розвідані поклади кам’яного вугілля. У 1950 почалося будівництво шахт.
З 30.12.1962 Червоноград (з селищами міського типу Гірник, Жвирка, Соснівка) — місто обласного підпорядкування Львівської області.
1 серпня 1990 року в Червонограді вперше в УРСР демонтовано пам’ятник Леніну — на півтора місяця раніше, ніж у Львові. Ще в 1988 році тут було створено осередок Товариства рідної мови ім. Тараса Шевченка, а в 1989 — Народного руху України.
Під час кризи у 90-их в Червонограді збанкрутували і закрились більшість підприємств.
